Україна

Ось і залишилися лічені години до багатьма очікуваного дня - дня виборів, а хто ж кого обирає? Виборці – громадяни обирають кандидатів, скажете ви, але здається, що все ж таки політики намагалися собі обрати „електорат” – знаходили „цільову” групу, прораховували, чи достатньо в ній голосів аби досягнути омріяних 3% (або й більше для політиків з великим апетитом) і „укатували” цей електорат. Але це вже інша історія.

Проте, як бути виборцеві і таки здійснити волевиявлення: аналізуючи програми, думаючи, чи пригадуючи харизму кандидатів, їх запальні промови? Чим керуватись – розумом (раціонально) чи серцем (емоційно)?

Отже, раціональний вибір. Доведеться нелегко. Останнім часом багато йшлося про „стратегії”, „концепції”, „плани”, „не брошура під вибори, а план розвитку” в телевізійних роликах, рекламних плакатах, гарячих дебатах кандидатів. Проте, почути бачення майбутнього, концепції розвитку так і не вдалося. І все ж якою повинна бути передвиборча програма партії? Не вдаючись до подробиць, викажу гіпотезу про те, що в програмі повинні бути представлені і аналіз ситуації, і наведено порівняння власних переваг з пропозиціями конкурентів, визначені способи вимірювання результатів втілення програми, показані фактори успіху, прогнозовані ризики тощо. Якось мені довелося переглянути виборчу програму з острова колиски демократії – Великобританії. Маніфест англійських Лейбористів у виборах 2005 року – 122 сторінки, 25 проблемних сфер. От і буде над чим нам всім попрацювати наступні чотири роки. 

Але ж українець – особливий птах: йому притаманні чуттєвість, відкритість, романтизм та духовність – „філософія серця” одним словом. Думаю, саме тому обирає український виборець переважно емоційно: послухавши та подивившись в очі, погомонівши про свої таємниці та мрії „за чаркою”. І в цьому нема нічого поганого – в цьому наша сила, ми не суспільство суцільного „обміну” – ти мені, я - тобі, ми, впевнений, спільнота людей, що зігрівають один одного. І саме це може допомогти нам встановити особливі стосунки з політиками – відносини довіри.

Прикро, що це розуміють і на цьому грають політтехнологи, створюючи штучно із своїх „клієнтів-кандидатів” душевних хлопців (дівчат) з народу. Хочу вірити, що українці розібралися за кого голосувати серцем ...